Як показує практика, найбільше людина тягнеться до того, що в неї виходить найгірше (живий приклад тому - гідрометцентр і творці серіалу "Школа"). Здається, керуючись саме цим принципом я випросила в батьків гітару, потім бігову доріжку, а ще пізніше пішла вчитися на технічний факультет. І саме тому, зараз я, людина, яка в реальному житті не може зв'язати два слова, вирішила завести блог.
 Звичайно, була і інша причина такого напівспонтанного вчинку: у мене є своя думка. Практично на все. На жаль, в твіттер вона не поміщається, а щоб писати в фб, треба мати більше трьох друзів. Саме тому, here we are.
 Якщо говорити зовсім відверто, ідея блогу в мене з'явилась після поїздки на цьогорічний KyivComicCon. Мені вдалося вивезти звідти трохи українських коміксів, поспілкуватися з авторами і приблизно прикинути в якому стані зараз знаходиться комікс-культура в Україні. Але все по-порядку...
 Чого я звертаю увагу саме на комікси? Справа в тому, що на 22-му році життя я зрозуміла, що хочу малювати. От так спонтанно це стається. Ну, можливо не зовсім спонтанно, бо в школі я трохи займалась графоманією, і з того часу залишилась звичка придумувати героїв і світи, які ніколи ніхто ніде не використає. Та в умовах дорослого життя бажання виключитись з реальності значно посилюється, тому я зважилась хоча б спробувати зайнятися тим, чим хочу.
 Я вирішила піти шляхом найменшого опору і почати з ознайомлення з уже існуючим ринком графічних творів в Україні, тому на комікконі лишилась добра частина зарплатні. І тепер, коли все прочитано і відмічено плюси, і мінуси кожного коміксу, я хочу поділитися думкою з тими, кого вона зацікавить. От такі от справи.
 На фото все привезене мною з фесту. Думаю, для початку буде непогано скласти на все це хоча б по невеликій рецензії. Тим більше, що автор "UKRMAN" просив ділитися думкою в соцмережах, а мені двічі казати не треба.